«За місто це (за село це, за святу обитель цю), і за всяке, країну, і за тих, що вірою живуть у них, Господу помолімся» – це прохання Мирної єктенії слідує після прохання за народ, його правління і військо. Помолившись Господеві за увесь свій народ, молимось одразу конкретніше за своє місце проживання – місто або село, або обитель (під обителями слід розуміти монастирі, які часто розташовані поза містом чи селом). Молитва за конкретне місце, в якому проживаємо, вчить нас дуже конкретно любити свій народ, адже любимо свою країну через досвід любові конкретних місць у ній чи конкретних людей у ній. Але в єктенії молимось не лише за свій народ, конкретизований у своєму місті чи селі, а за «кожне місто, країну», тобто за всі міста та країни. Християнин вболіває за добробут не тільки свого місця проживання і свого народу, але за всяке місто і всяку країну.