Тілесному життю твоєму дивувалися ангельські чини, як із тілом до невидимих боротьбою вийшов ти, приснославний, і поранив ти демонські полки. Тому-то, Атанасіє, Христос нагородив тебе багатими даруваннями. Цього ради, отче, моли, щоб спаслися душі наші. Такими словами тропаря молимось у день пам’яті св. Атанасія Атонського.
Чому ангельські чини дивувалися життю св. Атанасія? Бо жив він подібно до них, але у тілі та часі. Ангельські чини не потребують їжі, сну, маєтків, бо вони безтілесні, а отже, не мають жодних матеріальних потреб. Атанасій же як людина потребував їжі, сну, одягу, певних матеріальних речей для підтримання свого життя, і, звісно, вживав їх. Але вживав настільки мало, що уподібнився до ангельських чинів. Як можна вживати мало їжі чи мало спати, чи мало мати одягу? Боротьбою, каже тропар. Боротьбою з власними потягами та спокусами демонських сил. Якщо з приманами демонських сил все зрозуміло, то чому з власними бажаннями потрібно боротися? Чи є погано їсти, спати, одягатись, дбати про потреби свого тіла? Ні, але їжа, сон, одяг та кошти не можуть володіти людиною. Якщо тіло керує духом людини, то така людина не подібна на Бога, що сотворив її на свій образ, так як Бог безтілесний. Якщо ж дух керує тілом людини, то людина уподібнюється до Бога, не лише до ангелів. Тому ми і називаємо монахів «преподобними», тобто дуже подібними на Бога.
Той, хто навчився постити, навчився бути володарем над їжею, і той, хто навчився не догоджувати собі довгим сном, навчився бути володарем над сном. Той, хто навчився керувати своїм тілом, як св. Атанасій, той здатний зранювати демонські полки. А що їх зранює? Їх зранює піст, молитва, безпристрасність, милостиня людини. Демонські полки, як і ангельські чини, є безтілесними. Але якщо ангельські чини подивляють людину, яка живе так, начебто не була у тілі, то демонські сили зранюються перемогою людини над своїм тілом. Вони, нечисті духи, не витримали спокуси, не маючи тіла та живучи у вічності, і тому зранюються духовно, коли бачать, що людина, хоч і у тілі та обмежена простором та часом, перемагає, перевищує їх.
Людське тіло є благословенним, воно несе на собі образ Божий, як і душа та дух людини; тіло дає досвід та знання матеріального світу; тіло уподібнює людину до Христа через страждання, смерть і воскресіння. Однак тіло є лише одним виміром людини, а не її паном. «Дух бадьорий, але тіло немічне» (Мт 26, 41), – казав наш Господь, тож за духом треба ходити а не за тілом, навчав апостол Павло (пор. Гл 5, 16). На це вказує своїм життя і святий Атанасій Атонський та інші подвижники християнського світу.
Марія Ярема
