У свято Різдва Йоана Хрестителя перед першим біблійним читанням у святій Літургії чуємо такий прокімен: Возвеселиться праведник у Господі і уповає на Нього (Пс. 64 (63), 11). Цей прокімен співається і в інші дні пам’яті Христового Предтечі, а також в дні пам’яті інших святих, зокрема мучеників.
Св. Йоан Хреститель жив строгим життям у пустині, був позбавлений багатьох речей, які приносять людям веселощі. Його життя закінчилось мучеництвом, перед тим він провів якийсь час в ув’язненні – усе видається в його житті скорботним, натомість Церква говорить про святого Йоана, як і про інших мучеників та праведних, що їхньою веселістю був сам Бог. У Бозі знаходили сенс земного і наявність вічного життя, земну і небесну веселість ті, які віддавали себе на смерть і муки за Господа. Уповання на Бога веселить душу праведного, тому що дає йому відчуття, що він не самотній і не перебуває в безглуздому світі, а навпаки, люблений і опікуваний Богом навіть тоді, коли в нього насильно відбирають життя. Звичайно, уповання на Бога не позбавило ні святого Предтечі, ні інших мучеників болів та мук при умертвленні, не позбавило страждань при житті, але дарувало веселість жити вічно.
В міжчасі прокімена чуємо інший стих з шістдесят четвертого псалма, який гласить: Вислухай, Боже, голос мій, коли молитимусь до Тебе (Пс. 64 (63),2). Той, хто вміє веселитись у Господі та уповати на Нього, вміє гарно і молитись. Праведник веселиться в Господі навіть тоді, коли по-людськи є зовсім невесело. Праведник молиться до Бога навіть тоді, коли по-людськи є зовсім нелогічно молитися. Саме таким дарує Бог нагоду веселитися у Ньому і вислуховує, коли вони моляться.
Марія Ярема
