У кінці червня (27) наша Церква святкує пам’ять блаженних новомучеників. Новомученики УГКЦ – це 28 осіб, що їх проголосив блаженними у 2001 р. св. папа Іван Павло ІІ. Серед новомучеників є єпископи, священики, монахи, монахині та один мирянин. Усі вони, окрім блаженної Йосафати Гордашевської, зазнали переслідувань комуністичною владою. Імена та подвиг декотрих з них нам більше відомі, інших ні. А однак зі страждань усіх їх, навіть тих, що нам незнані, будується наша віра, адже їхніми стражданнями виростає та оновлюється Церква.
Історії подвигу давніх та нових мучеників нашого та інших народів доволі різноманітні, але усі навчають вселенську Церкву стояти незламно у свідченні Христа, губити своє життя заради Нього, щоб це життя знайти (пор. Мт 16, 25). Як знаходили життя наші блаженні? Хтось був зварений у котлі, хтось розстріляний, хтось спалений у концтаборі, хтось побитий та облитий водою на морозі, хтось розіп’ятий на стіні тюремного коридору, хтось виснажений стражданнями, хтось замордований у лісі, хтось загнаний на край світу. По-різному знаходили вічне життя, але усі, за Христовим словом, губили своє земне життя заради Нього. Усі уподібнювалися Господеві в Його стражданнях за життя світу. Комусь було даровано уподібнитися до страстей Господніх навіть в дуже очевидний спосіб (наприклад, бл. Іван Зятик був катований у Велику (Страсну) п’ятницю, а бл. Зиновій Ковалик був розіп’ятий на зразок Христа)1.
Серед розпачу та безвиході буремних часів могло здаватися, що страждання наших блаженних марні, адже їхні смерті у страшних муках не спричинили негайного зруйнування існуючого порядку, а й залишались закритими для розголосу народові. Однак християни знають, що страждання ніколи не є марними, а страждання в ім’я Христове й поготів. Стражданнями наших блаженних вистояла Церква, знищилась насильницька ідеологія (нехай не відразу, а поступово), передалась незламність духа наступникам, укріпилась віра, збереглась любов. Їх ненавиділи всі мучителі, але жоден волосок з їхніх голів не впав без відома Отця (пор. Лк 21, 17-18) і без незглибимої користі для нас, що живемо вірою, ними переданою.
1. Див. Блаженні мученики УГКЦ XX ст.
Марія Ярема
