Після Єктенії усильного благання у святій Літургії слідує Єктенія за оглашенних1. У багатьох випадках цю єктенію опускають. Причиною для такого опущення є начебто її неактуальність в сьогоднішній молитві Церкви. Для того, щоб збагнути, актуальною чи ні є ця єктенія, потрібно зрозуміти, хто такі «оглашенні». У ранній Церкві оглашенними називали тих людей, які готувалися до прийняття святого таїнства Хрещення. Це були дорослі люди, які протягом тривалого часу, а саме трьох років, готувалися до того, щоб стати християнами і були, отже, оголошені в Церкві як такі, що проходять період приготування. Іншими словами, оглашенні – це люди, про яких було оголошено в Церкві, що вони готуються долучитися до неї через Хрещення. Сьогодні насправді ми не оголошуємо у Церкві тих, які мають бути охрещені, хрестимо зазвичай немовлят, а не дорослих (з огляду на це приготування до Хрещення стосується рідних і хресних батьків, а не тих, які будуть охрещені, а часто й взагалі, на жаль, таке приготування відсутнє). Тож питання про те, чи доречно сьогодні молитися у святій Літургії Єктенію за оглашенних виглядає доволі логічним.
Якщо однак подивитися на це питання з іншого боку, а саме з боку духовності, а не з боку точності формулювань, то можна побачити сенс у тому, щоб не вилучати Єктенію за оглашенних з сучасної святої Літургії. Сьогодні, як і колись, є дуже багато людей неохрещених. Деякі з них приймають рішення охреститися і проходять підготовку в Церкві (на відміну від хрещення немовлят, у випадку хрещення дорослих зазвичай така підготовка є ґрунтовною і тривалою). Попри те, що ці люди формально не оголошені в Церкві як такі, що готуються до прийняття таїнства Хрещення (не «оглашенні»), вони потребують тієї самої молитви, як колись оглашенні. Рішення прийняти таїнство Хрещення у дорослому віці є доволі сміливим, якщо людина живе в атеїстичному оточенні чи тим паче в оточенні, вороже налаштованому до християнства. Підтримати таких людей молитвою є обов’язком християнської спільноти. Звісно, можна було б замінити у Літургії слово «оглашенні» на описовий вираз «ті, які готуються до прийняття Хрещення», але саму єктенію усувати немає потреби. Якщо у тій чи іншій церковній спільноті немає дорослих людей, які готуються до входження в Церкву, все ж є потреба молитися за тих, які десь у світі мають намір це зробити. Однак у такому випадку логічно є молитися Єктенію за оглашенних частково, а не повністю, а саме пропускаючи ті виголоси, якими священнослужитель звертається безпосередньо до оглашенних. Наприклад, логічним є опускати виголоси: «Помоліться, оглашенні, Господеві», «Оглашенні, голови ваші Господеві приклоніть» та «Всі оглашенні, вийдіть, оглашенні, вийдіть; усі оглашенні, вийдіть, щоб ніхто з оглашенних не залишився». Щодо цього останнього виголосу, то заклик до оглашенних, щоб вони полишили храм, пов’язаний з древньою традицією, згідно з якою оглашенні могли брати участь лише в першій частині святої Літургії, після якої повинні були вийти з храму. І це логічно, адже неохрещені не можуть брати участь в Євхаристії.
Якщо у спільноті немає тих, які у свідомому віці готуються до Хрещення, доречно, отже, опустити ті виголоси, які звернені саме до оглашенних. Натомість інші виголоси
Єктенії за оглашенних є закликами до вірних, а не до оглашенних. Ось прошення, якими звертається священнослужитель до вірних:
Вірні, за оглашенних помолімся, щоб Господь помилував їх.
Огласив їх словом істини (тобто, молимося, щоб Господь дав їм голос – огласив їх, адже якщо вони не мають у собі слова істини, то вони наче безголосі. Можна також сказати, що тут молимося, щоб неохрещені «зрозуміли слово істини»2).
Відкрив їм євангеліє правди (тобто молимося, щоб вони отримали благодать збагнути Євангеліє Христове і повірити в те, що в Євангелії сказано).
Приєднав їх до святої своєї соборної й апостольської Церкви.
В кінці священнослужитель звертається до Бога: Спаси, помилуй, заступи й охорони їх, Боже, Твоєю благодаттю та завершує єктенію нетиповим славослов’ям, адже це славослов’я є водночас проханням: «Щоб і вони з нами славили пречесне й величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків».
1. Якщо звершується заупокійна Літургія, то після Єктенії усильного благання наступає Єктенія за померлих, яка є свого роду «Єктенією усильного благання за померлих» (так як у відповідь на прошення цієї єктенії люди відповідають потрійним «Господи, помилуй»). В Єктенії за померлих просимо упокою для душ померлих, прощення їхніх гріхів, оселення їх у раю, милості Божої для них.
2. Іонафан (Єлецкіх), архієпископ Херсонський і Таврійський, Божественна Літургія святителів Іоанна Златоуста та Василія Великого українською мовою. Тлумачний путівник Божественною Літургією з коротким історико-богословським коментарем. Молитви до Святого Причастя, Євхаристологічні статті. Херсон 2006, 42.
Марія Ярема
