Після виголосу священика «Благословенне царство Отця, і Сина, і Святого Духа…» та відповіді вірних «Амінь» відразу наступає Мирна єктенія.
Слово «єктенія» з грецької мови означає «розповсюдження»1 та являє собою серію звернень та прохань, переконлива більшість з яких звернені до Бога і лиш деякі до самих молільників. В єктеніях різного виду ми просимо дуже різних благодатей і для нас самих, і для інших людей, і для Церкви, і для природи, і для цілого світу, тобто ми начебто «розповсюджуємо» свої прохання на усе сотворене. На усе ми закликаємо Божого помилування («Господи, помилуй»).
Мирна єктенія називається «мирною», тому що перші три прошення цієї єктенії говорять про мир: «В мирі Господу помолімся»; «За мир з висот і спасіння душ наших Господеві помолімся»; «За мир всього світу, добрий стан святих Божих церков і з’єднання всіх Господеві помолімся».
У першому з прошень священик закликає вірних до миру між собою та з ним самим. Це власне одне з небагатьох звернень, яке стосується самих молільників, а не адресоване Богові. Всі ті, які беруть участь у Божественній Літургії, звертаються до одного Бога і одними словами молитви, тож вимога миру між ними є начебто зрозумілою. Бо якщо ми хочемо, щоб наша спільна молитва (слово «Літургія» означає саме «спільне діло») була вислухана, то маємо молитись однозгідно. Іншими словами, якщо хочемо, щоб Господь прийняв молитву всіх нас, то ми не можемо молитись супротивними проханнями. Наше «Господи, помилуй» має стосуватись всіх молільників, а не лише нас самих, наших рідних і друзів. Спільна молитва – молитва всіх, а не окремих людей, випадково зібраних у храмі. Якщо ж ми просимо у Бога чогось супротивного, то як можемо всі бути вислуханими? Наприклад, один молиться «Господи, помилуй» і має на увазі лиш себе і своїх близьких, а своїм неприятелям не бажає Господнього помилування, тоді як його неприятелі моляться навпаки: собі бажають Господнього змилування, а йому ні. Чи є це спільна молитва? Чи є це Літургія – «спільне діло»? Ні.
Ми ж покликані в мирі Господу молитись. В мирі між собою. Адже усі ми формуємо єдине Тіло Христове і всі ми одне одному потрібні, і мир є конечно необхідною умовою нашої єдності у Христі, за словами апостола Павла: «Членів є багато, але одне лиш тіло. Не може око руці сказати: “Ти мені непотрібна!” Чи голова ногам: “Ви мені непотрібні!” Бо ж члени тіла, що слабшими здаються, є найпотрібніші; і тим членам, що здаються непочесними в тілі, ми, власне, даємо більше чести, і наші непристойні члени зазнають більшої пошани; ті ж, що у нас пристойні, її не потребують. Та Бог так уклав тіло, що дав більше чести нижчому членові, щоб не було роздору в тілі, але щоб члени дбали однаково один про одного. І як страждає один член, страждають усі з ним члени; і як один член у славі, радіють з ним усі члени» (1 Кр 12, 20-26).
Ми, отже, завжди покликані в мирі молитись Господу. Бо ми одне Тіло. Члени тіла не перебувають у роздорі між собою. Якщо навчимося у мирі Господеві молитись, то навчимось у мирі і жити між собою. Цього і хоче навчити нас свята Літургія.
1. Див. https://uk.wikipedia.org
Марія Ярема
