Божественну Літургію, яка є «вершиною богослужбового життя Церкви» (Катехизм УГКЦ, 344), ми ще називаємо Службою Божою. Зазвичай нам думається, що словосполучення «Служба Божа» означає наше «служіння Богу», тоді як насправді є радше навпаки: це Бог нам служить, коли ми беремо участь у Службі Божій. Бог промовляє до нас своє слово (через спів псалмів (антифони), читання Апостола, Євангелія, зрештою через усі тексти Літургії), звершує жертву Євхаристії та подає нам божественні, святі, пречисті, безсмертні, небесні і животворящі, страшні тайни на поживу. Це Бог нам служить. Дуже незбагненно служить нам Той, Якому належить усяке служіння. Освячує нас, щоб ми могли причаститися Його, Святого («Святеє святим»).
Все ж у Катехизмі нашої Церкви сказано, що Божественна Літургія – це «служіння Бога людям і людей Богові» (344). Чим же ми служимо Богові? Ми робимо зусилля прийти до храму, присвячуємо час молитві, намагаємось зберігати уважність, а також ймовірно служимо своїм співом, прислуговуванням при вівтарі або якимось іншим способом. Але служачи Богові таким чином, ми служимо найперше собі. Бог абсолютний, досконалий, самодостатній. Він не має браку ні в чому. Ми нічого не можемо ані додати Божій славі, ані відняти від неї. Усе наше хваління Бога і служіння Йому не може і на йоту збільшити Його славу, бо Його слава досконало безмежна і безмежно досконала та не залежить від нас, ані від жодного іншого творіння. Тому власне, коли ми приносимо Богові у Службі Божій чи в іншій молитві свій час, своє зусилля, свій талант, то поповнюємо не Божу славу, а свою. Адже наша слава залежить від того, наскільки тісно ми пов’язані з Богом, на образ і подобу Якого сотворені. Іншими словами, це ми потребуємо Богові служити, а не Бог потребує, щоб ми Йому служили. Бог насправді хоче, щоб ми Йому служили, але не тому, що цього потребує, а тому, що бажає, аби ми мали життєдайний для нас зв’язок з Ним. Бог сам у всьому нам служить, бо любить. Нам же годиться прийняти цей незбагненний і животворящий дар нашого Бога.
Марія Ярема
