Нехай радується небо і земля хай веселиться, бо небо Боже на землі народилося – сповіщена Богоневіста, – такими словами закликає до радості сідальний Утрені свята Різдва Пресвятої Богородиці.
Пресвяту Богоматір текст Утрені називає небом Божим і це закономірно, адже небом звемо місце перебування Бога, а хто як не Богоматір була місцем перебування Бога? Традиційно ми говоримо, що між небом і землею є велика відстань: одне високо, а інше під ногами. Богородиця ж поєднує у собі висоту неба і низькість землі. Вона – небо Боже, що на землі народилося. Чеснотливість, перебування у Бозі, цілковита довіра Йому, носіння Бога у собі (фізичне і духовне) – вказівники того, що Пресвята Богородиця є небом. Натомість людськість Діви – вказівник того, що Вона земна. Так, Вона найвища з усіх людей (про це нам каже світильний свята1), тобто найкраща з усього земного, але все ж Вона земна. Іншими словами, Пресвята Богородиця є людиною, а не богинею. Але водночас Вона є людиною, яка носила у собі Бога. І тому свято на честь Пресвятої є приводом для радості неба і веселості землі: і небо, і земля можуть по праву вважати Богородицю «своєю».
Народження Діви Марії та Спасителя від Неї було провіщене в давнину пророками, тому і сказано в сідальному, що Діва Марія є сповіщеною Богоневістою (невістою Бога). Але мабуть мало хто за земного життя Богородиці розумів, що давні пророцтва здійснилися саме у Ній. Мабуть мало хто розумів, що Вона є справжнім небом Божим, хоч і ходить земними ногами. Бути небом не означає бути високо над усіма, а означає мати у собі Бога. Носіння ж Бога не завжди є видимим для людських очей.
1. Сьогодні від неплідної Анни розквітнула квітка – Богородиця, що всі країни світу сповняє божественними пахощами і радістю усе створіння. Її оспівуємо і, як найвищу з усіх людей, достойно прославляємо.
Марія Ярема
