Під час співу вірними третього антифону або Блаженних священник і, якщо є, диякон виходять дияконськими дверима зі святилища та стають перед Царськими воротами (центральні двостулкові двері іконостаса, що ведуть до престолу у вівтарі), щоб по закінченні співу та тихої молитви здійснити так званий «Малий вхід» – вхід у Царські ворота з Євангелієм у руках. «Малим» цей вхід названий на противагу до «Великого», коли священик вносить через Царські ворота приготовані для Євхаристії дари. Тут же урочисто вноситься Євангеліє. Вважається, що у давні часи цей вхід був початком святої Літургії, тоді як усе попереднє – спів псалмів (сучасні антифони чи зображальні) виконувався вірними в очікуванні на прихід єпископа. Без єпископа у часи ранньої Церкви Євхаристійна Служба не звершувалася. Тож сьогодні урочисте внесення Євангелія на Малому вході, з одного боку, нагадує нам про урочистий вхід єпископа для служіння Євхаристії, яким починалася колись свята Літургія, а з іншого боку, готує нас до проголошення Слова Божого, яке незадовго по цьому слідує.
Але ще перед тим, як священник (і диякон, якщо є) здійснить Малий вхід, він молиться тиху молитву, яка звучить так: Владико Господи Боже наш, Ти встановив на небі чини і воїнства ангелів і архангелів на служіння Твоєї слави. Учини, щоб із входом нашим відбувся вхід святих ангелів, які співслужать з нам і славословлять Твою благість. Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Ця молитва, яка повністю читається тихо, власне відображає те, що колись це був початок святої Літургії, адже священник просить, щоб разом з ним увійшли в святилище святі ангели, які співслужать людям, коли вони моляться Божественну Літургію, і славословлять разом з ними Божу благість (доброту). Ангели і архангели згруповані у чини і воїнства, як сказано у цій молитві, а Бог є Владикою і Творцем усіх цих чинів і воїнств. Щодо чинів, то маємо церковне вчення про дев’ять ангельських груп (чинів), які відрізняються між собою виконуваними функціями у служінні Богові, а щодо воїнств, то звемо так ангельські групи з огляду на їхню небесну (див. Од 12, 7-9) та земну війну з падшими ангелами (нечистими духами).
Після цієї молитви, якщо є диякон, відбувається короткий діалог між священником та дияконом (тихо), під час якого диякон каже: Благослови, владико, святий вхід, на що священник відповідає благословенням, звертаючись до Бога: Благословенний вхід святих Твоїх завжди, нині і повсякчас, і на віки віків. Під входом у цьому благословенні слід розуміти не лише буквально виконуваний вхід диякона та священника у Царські ворота, але кожен вхід християнина, куди б він не увіходив (у храм, у хату, на робоче місце, у гостину і т.д.), – кожен вхід християнина має бути благословенний Богом. І Бог хоче благословляти наші входи, однак важливо, щоб ми не входили у ті простори, де Боже благословення не може на нас спочивати (у місця гріха).
Після закінчення співу антифону або Блаженних та по здійсненні Малого входу диякон чи священник (за відсутності диякона) виголошує: Премудрість, прості. Титулом «Премудрість» в літургійній традиції називаємо особу Ісуса Христа або Пресвятої Богородиці. Переважно цей титул відносять однак до Христа і в контексті святої Літургії він стосується саме другої Особи Божої. Чому звемо Христа Премудрістю? Тому що є численні натяки в Старому Завіті на божественність носія цього титулу. Зокрема сказано, що Премудрість брала участь у творенні світу (див. Прип. 8). Якщо слово «Премудрість» має у собі глибоке значення, то наступне – «прості» є звичайним закликом встати. Виглядає, що колись вірні сиділи під час співу антифону або Блаженств, тому й була потреба закликати їх встати. Сьогодні натомість цей заклик не має такого значення, так як вірні моляться святу Літургію стоячи.
На виголос «Премудрість, прості» вірні відповідають фактично зверненням до самих себе: Прийдіте, поклонімся і припадім до Христа та завершують це звернення приспівом антифону (недільним приспівом є Спаси нас, Сину Божий, що воскрес із мертвих, співаємо Тобі: Алилуя). Заклик прийти і поклонитися є насправді влучною відповіддю на виголос священника про Христа-Премудрість, Який священнодіє Божественну Літургію і приноситься в ній у жертву.
Марія Ярема
