У кінці Мирної єктенії, як її завершення, вірні чують виголос священника: «Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків», на який, як і на всі славослов’я, відповідають «Амінь», тобто висловлюють свою згоду. Насправді цей виголос не є сам по собі, а завершує молитву, яку священник читає тихо (пошепки) під час того, як вірні співають «Тобі, Господи», відповідаючи на попередній виголос. Ось текст цієї «тихої» молитви: «Господи Боже наш, Твоя влада несказанна і слава неосяжна, Твоя милість безмірна і любов до людей невимовна. Сам, Владико, з добросердечности Своєї споглянь на нас і на цей святий храм, і вчини з нами і тими, що моляться з нами, багаті милості Твої і щедроти Твої», і оця молитва закінчується власне виголосом священника вголос: «Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків».
«Тиха» молитва Мирної єктенії є висловленням захоплення Божою владою, славою, милістю і людинолюб’ям та водночас проханням, щоб Бог споглянув на людей та храм і помилував їх. Прохання «споглянути» може видаватися дещо дивним: невже Бог не споглядає, не бачить нас повсякчасно? Споглядає і бачить, але ми просимо, щоб Господь не просто бачив нас, а милостиво бачив: «з добросердечности Своєї споглянь на нас». В молитві згаданий також храм, який потребує «споглядання». З одного боку, храм як будівля також потребує Божої милості, адже саме милістю Божою може він встоятися, не бути зруйнованим війною чи стихією. З іншого боку, заклик споглянути на храм можна розуміти як заклик, щоб Бог ще більше милостивився над нами, людьми, так як молимось не де-небудь, а саме в Його храмі. Слова «з нами і тими, що моляться з нами» наштовхують на думку, що в «тихій» молитві священник найперше молиться, щоб Бог споглянув на священнослужителів – тих, які стоять біля престолу, а далі на тих, що моляться з ними – всіх інших вірних.
Закінчення «тихої» молитви, яке лунає вголос, є так званим славослов’ям (славослов’ями називаємо виголоси, що в буквальному значенні є возсиланням слави Отцю, і Сину і Святому Духові). «Голосне» славослов’я є, звісно, логічно пов’язане з «тихою» молитвою, так як є її завершенням. В словах «Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння…» вміщається зміст: «Тобі, Боже, Який маєш владу несказанну і славу неосяжну, милість безмірну і любов до людей невимовну, подобає споглядати на нас та милувати нас, адже Ти єдиний Бог, Якому належить усяка слава, честь і поклонення на віки віків».
Марія Ярема
