Апостоле святий Симоне, моли милостивого Бога, щоб відпущення прогрішень подав душам нашим, – цими словами тропаря молимось у день пам’яті св. Симона Зилота, одного з дванадцяти апостолів.
«Зилот» означає «ревнитель»1. Існують певні суперечки щодо того, чому апостол Симон названий Зилотом. Одні вважають, що так було тому, що він належав до течії зилотів – тих, які боролися за визволення Ізраїля з-під окупаційної влади, а інші твердять, що Симон отримав таке ім’я, тому що був ревним апостолом. Як би там не було, додане до імені «Зилот» достовірно означає, що Симон не був людиною байдужою. Якщо він був ревнителем збройного вигнання окупантів зі своєї батьківщини, то за деякий час міг стати таким же ревнителем любові до ворогів. Дуже важко байдужу людину перевести до ревності у будь-якому ділі, а от ревну людину перевести з одного світогляду в інший є значно легше. Згадати тут можна бодай Савла, що став апостолом Павлом.
Ревність апостола Симона дозволила йому, як каже кондак, покласти премудрости учення в душах благочестивих, зокрема в Єгипті та Персії, а можливо також і в далекій Британії2. Ревність, зрештою, уможливила мученицьку смерть апостола, а по смерті удостоїла його пристояти престолові слави і з безплотними веселитися, молячися неперестанно за всіх нас (кондак святому).
1. Див. І. Я. Луцик, Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року почитає, Львів: Свічадо 2011, с. 249.
2. Див. Там само.
Марія Ярема
